Хоробичі (Хоробричі), деревня при рівчаку Неслуш.
І.„Генеральне слідство” (1729–1730): 12 дворів уряду полковничого, раніше володіння городнянського сотника Андрія Стаховича, а нині володіння канцеляриста військової генеральної канцелярії Самійла Холодовича.
За сказками тамошніх старожилів, деревня належала полковникам: В. Борковському, Г. Гетьманичу, Я. Лизогубу, Є. Лизогубу. Від Полуботка Хоробичі отримав А. Стахович, деякий час деревнею володів сотник чернігівський полковий Тимофій Булавка, а потім вдова Стаховича – Марія Іванівна (універсал Скоропадського від 12 червня 1716 р.). Від неї село, як посаг її дочки Ганни, спочатку дісталось зятю – канцеляристу Андрію Борзаковському, але він помер, а дочка вийшла заміж за Самійла Холодовича. 24 серпня 1726 р. за уступним листом тещі він отримав Хоробичі з „усіма околичностями”. В 1726 р. С. Холодович служив наказним сотником Городнянської сотні.
ІІ.„Генеральний опис” (1765–1769): козацьких дворів – 8, вол. військового товариша Василя Рубця і 11 дворів – вол. бунчукового товариша Івана Думитрашки. 9 травня 1719 р. універсал на Хоробичі отримав значковий козак Чернігівського полку, сотник полковий Чернігівський Тимофей Михайлович Булавка.